Барикада біля Європейської площі вул. Хрещатик, 3
Від 1 грудня 2013 року, коли на майдані Незалежності постало наметове містечко, і аж до початку силових протистоянь на вул. Грушевського Європейська площа була своєрідним буфером між територією, яку контролювали силовики і Майданом. На початку вулиці Грушевського функціонував міліцейський блокпост, а перша найближча барикада Майдану, яка позначала межу наметового містечка з цього боку, була на Хрещатику біля Будинку профспілок (Барикада №2).
Ситуація змінилася після прийняття «диктаторських законів». Сутички, що розпочалися 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського, переросли у постійні силові протистояння. 22 січня було убито перших протестувальників і міліція перейшла у наступ, який проте невдовзі відбили.
Кілька сотень бійців внутрішніх військ зайняли будівлю Українського дому. Звідти вони планували вдарити з тилу по майданівцях, які тримали оборону на Грушевського, відрізати їх від Майдану. У відповідь, в ніч на 26 січня Український дім було блоковано протестувальниками, і силовики змушені були його покинути. Майданівці облаштували тут шпиталь, кухню, сцену Відкритого університету Майдану, Бібліотеку Майдану, Студентську Асамблею, штаб «Автомайдану», Мистецьку Сотню, пресцентр Майдану, а також розмістили сотні Самооборони.
Виникла потреба поставити додаткову лінію оборони на підступах до Майдану і керівництво Самооборони Майдану прийняло рішення спорудити барикаду між готелем «Дніпро» та будівлею банку «Хрещатик». На відміну від інших майданівських барикад цю відразу будували досить міцною. Привезли масивні металеві труби, бетонні блоки, мішки втрамбували снігом і нагромадили у вигляді стіни. Конструкцію підсилили металевими огорожами, дерев’яними дошками, колючим дротом. З боку майдану Незалежності перегородили проїзд масивними бетонними блоками. Ближче до парної сторони вулиці лишили прохід.
Барикада виконувала покладені на неї функції до вечора 18 лютого 2014 року, коли була зруйнована спецпризначенцями під час штурму Майдану.
Відновлювати її почали 20 лютого – стягли бруківку, шини, бочки, дошки, піддони тощо. Проте на цей час злочинна система вже почала сипатися, Майдан, ще не знаючи цього, переміг. В такому вигляді конструкція барикади перебувала на вулиці до середини квітня 2014 року.
Експонати:
- Шипи металеві саморобні. З фондів Національного музею Революції Гідності.
- Щит металевий із логотипом «Бібліотеки Майдану», автор логотипу художник Юрій Журавель. Трафаретне зображення нанесено Наталією Фесенюк. З фондів Національного музею Революції Гідності.
Як це було...
Спогад від учасника подій:
“Цей день [22 січня] був поворотною точкою. Або вони нас, або ми їх, умовно кажучи. Або режим Януковича буде повалено, або буде велике силове зіткнення, яке завершиться великою кров’ю. Інших варіантів розвитку подій на той момент, з нашої точки зору, уже не існувало”
Валерій Пекар, один з координаторів ініціативи “Громадський оперативний штаб”
“О пів на шосту ранку в медпункт [на Грушевського] принесли Сергія Нігояна, вже мертвого. Обличчя біле, очі “скляні” – і я відразу зрозумів, що не можна йому допомогти, бо рани не сумісні з життям: кульове поранення біля сонної артерії і ще одна рана в груди плюс внутрішній крововилив. Тому, коли до нас підійшов священик і спитав, чи він може допомогти, я не вагаючись, відповів: “Так, саме Ви і можете”…”
Записатись на екскурсію
Контакти
Національний Музей Революції Гідності, Київ, 01015, вулиця Лаврська, 9, корпус 20
+38 044 229 40 13 maidanmuseum@gmail.comНаші соцмережі:
«Terra Dignitas AR»
Є першою спробою «оживити» київський Майдан 2013–2014 років та відтворити образ і дух історичних подій Революції Гідності засобами доповненої реальності.
Нам важлива Ваша думка. Ми потребуємо чути від вас і добре слово, і конструктивні зауваги. Це сприяє вдосконаленню нашої роботи.