Наметовий табір біля стелиоглядовий майданчик ТЦ “Глобус”

Влада боялась безстрокового потесту, тому перші спроби встановити намети за лічені хвилини завершувалися нападом міліції і їх знесенням. Тож протестувальники вирішили протестувати просто неба.

Загалом на першому етапі протестів табір протестувальників – здебільшого це були студенти та молодь – грівся біля металевих бочок з розпаленим багаттям, поряд функціонувала імпровізована «сцена», за яку слугував підвищений майданчик монументу Незалежності. 

На денні та вечірні акції на Майдані приходили десятки тисяч людей, проте вночі, коли залишалось кілька сотень, протест ставав особливо вразливим. В ніч з 29 на 30 листопада 2013 року біля монументу Незалежності залишилось ночувати не більше 200 осіб, переважно студенти. Близько 4-ї ранку спецпідрозділ міліції «Беркут» напав і з особливою жорстокістю розігнав мітингувальників; порожню площу довкола монумента загородили від перехожих і виставили по периметру силовиків. Це стало поворотною точкою у протестах. 

Масовість мітингу 1 грудня, який зібрав близько мільйона людей з вимогою покарати відповідальних за побиття і розгін мирних протестувальників, змусила силовиків втікати з майдану Незалежності, і того ж дня тут постало протестне наметове містечко.

Самоорганізоване наметове містечко стало своєрідним містом в місті – зі своїм устроєм врядування, неписаними правилами, активним культурним життям та взаємопідтримкою між усіма – стало моделлю того ідеального суспільства, за яке боролись майданівці. Майдан порівнювали з мурашником, де кожен знаходив для себе важливу справу, ставав не просто учасником, але співтворцем спільної справи: хтось готував їжу, хтось стежив за порядком, чи долучався до Медичної служби Майдану, хтось підвозив дрова, інші планували й реалізовували освітні проєкти та дозвілля… Підприємці забезпечували ресурсну підтримку, мільйони українців в усіх регіонах фінансово підтримували життєдіяльність Майдану. 

Одним з обов’язкових правил наметового містечка була заборона на вживання алкоголю. Самооборона не пропускала на територію Майдану нетверезих та виводила за його межі тих, хто неналежно поводився. У мирний період протесту щовечора зі сцени Майдану не лише лунала музика (й це допомагало зігрітися під час сильних морозів), а й читалися лекції, транслювалися історичні фільми, функціонував “відкритий мікрофон”, який кожному давав змогу висловити свою думку. Цілісність, взаємопідтримка та самоорганізованість наметового містечка Майдану в багатьох учасників і сторонніх спостерігачів викликали асоціацію з давніми традиціями Запорозької Січі. Упродовж грудня 2013 року було встановлено близько ста наметів. А обігрівати Майдан вдавалося за допомогою 700 діжок із дровами.

Експонати:

1. Сплав металевих предметів із згорілого Будинку профспілок. З фондів Національного музею Революції Гідності. 
2. Бочка металева на ніжках. З фондів Національного музею Революції Гідності.